РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД У СПРАВАХ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ДОМАШНІМ НАСИЛЬСТВОМ

Анотація

Мета статті – дослідити ефективність законодавства України у сфері протидії домашньому насильству, а також реалізації права на справедливий суд у справах, пов’язаних із домашнім насильством. Під час здійснення дослідження використовувалися такі методи: аналізу і синтезу, системно-функціональний, порівняльно-правовий. У статті здійснено аналіз законодавства України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, перелічено як його позитивні сторони, так і недоліки, розкрито заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідальність за вчинення домашнього насильства, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, види домашнього насильства. Досліджено забезпечення судового захисту жертв домашнього насильства. Розглянуто судову практику у справах, пов’язаних із домашнім насильством. Розкрито проблеми реалізації права на справедливий суд в Україні у справах, пов’язаних із насильством у сім’ї. Безперечно, прийняття Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», запровадження кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства та внесення змін до низки нормативно-правових актів із метою врегулювання питань домашнього насильства є позитивним кроком у боротьбі з таким негативним явищем, як насильство у сім’ї. Водночас ще значна кількість питань залишилася неврегульованою. Особливо це стосується проблематики судового вирішення справ, пов’язаних із насильством у сім’ї, та реалізації права на справедливий суд у справах, пов’язаних із домашнім насильством, а також забезпечення виконання рішень суду про видання обмежувальних приписів. Висновки. Доведено необхідність розроблення форми оцінки ризиків повторного вчинення домашнього насильства, як це зроблено для працівників поліції під час встановлення необхідності видання термінового заборонного припису. Доведена необхідність закріплення на законодавчому рівні, у чому полягає профілактична робота працівників поліції із кривдником та яким способом вона здійснюється, оскільки без належного нормативно-правового врегулювання даного питання цей вид спеціального заходу щодо протидії домашньому насильству носить декларативний характер і не застосовується на практиці. Крім того, вказано на проблему відмови державних і приватних виконавчих служб примусово виконувати судові рішення про встановлення обмежувальних приписів, що також вимагає законодавчого врегулювання. Зазначено необхідність посилити становище жертви домашнього насильства шляхом надання їй можливості вимагати компенсацію за нанесення моральної шкоди в рамках кримінального провадження.